При всій повазі до Януша, який зумів зрозуміти та передати природу жіночих переживань, книга є чисто жіночою белетристикою, із доволі передбачуванним розвитком подій. Хоча, варто віддати належне — гарно показує природу «напівлюбові», яка зараз існує в мережах соціальнго характеру.
дозвольте зауважити, що розвиток літературного смаку а також критичності поглядів розвивається саме так — через прочитання певного відсотку гарної та не вельми літератури
Абсолютно погоджуюсь на рахунок «продуткту» 80% всіх продашн-компаній (ото ж біда, українських назв то нема :) ). Практично весь ефір заваленний результатом «геніальності» подібних виготовельників.
Але я бачу проблемму і в тому, що основна маса (пробачте за бридке слово)глядачів дивиться любе, що показується. Це стосується фільмів, дитячих програм та новин також. Рівень критичності глядача упав «далінікуди». Як говорять продюсери — хавається все. Ось цей циклічний рух засмучує найбільше. Глядач дивиться все що впхають, а пхають нам, все що ми дивимось. На мою думку, потрібно розвивати підростаюче покоління думаючим, духовно та культурно збагаченним, а також критичним у висновках. Думаю що владі, як керуючій установі вигідніше керувати зомбосоціумом, тому на неї особливо розраховувати не вато. Побільше би громадських ініціатив…
із власного досвіду суджу — «переглянуті» книги не осідають, також більшу частину шкільної програми читала вже далеко за 20. І Гете сприймався вже з насолодою))). У кожної людини є певні ступені розвитку — фізичного, психічного та емоційного. Сюди варто також додати розвитот художньо-образного розуміння аллегорій та сприймання суб"єктивного погляду автора
звичайно, порівнювати Гарріка із Фаустом не варто, але всеж… А чи думали ви над тим, як здатні діти сприймати літературу, де потрібне розумміня, певний життєвий та літературний досвід у сприйняті? До прикладу — чи ви дійсно впевненні що дитина 14-16 років зрозуміє і відчує все, що хотів передати Є. Хемінгуей у книзі «По кому б»є звін".
Захищати зомбування дітей я не маю мети, але частенько відбувається таке, що читаючи в дитинстві ті книги, які майже не зрозумілі, але на них ПОТРІБНО витратити час ми відбиваємо охоту до читання в майбутньому
До теми. Ваше ессе мені нагадало новенький, романтичний фільм «прогулянки по Парижу». Фільм не претендує на вельми сейозну оцінку в плані інтелектуальності та мистецтва, але гарно показує бажання людини як мінімум зрозуміти минуле, і як максимум — відчути ті почуття на собі. Рекомендую
Дякую автору
Але я бачу проблемму і в тому, що основна маса (пробачте за бридке слово)глядачів дивиться любе, що показується. Це стосується фільмів, дитячих програм та новин також. Рівень критичності глядача упав «далінікуди». Як говорять продюсери — хавається все. Ось цей циклічний рух засмучує найбільше. Глядач дивиться все що впхають, а пхають нам, все що ми дивимось. На мою думку, потрібно розвивати підростаюче покоління думаючим, духовно та культурно збагаченним, а також критичним у висновках. Думаю що владі, як керуючій установі вигідніше керувати зомбосоціумом, тому на неї особливо розраховувати не вато. Побільше би громадських ініціатив…
Захищати зомбування дітей я не маю мети, але частенько відбувається таке, що читаючи в дитинстві ті книги, які майже не зрозумілі, але на них ПОТРІБНО витратити час ми відбиваємо охоту до читання в майбутньому
Дякую автору